[Jero3000]

1

Не знай мене
Будь ласка, більше мене не знай
Румбами мапу розкрай
І втікай
За небокрай
Хочеш - у пекло, хочеш - у рай,
Тільки мене не пригадуй. Нехай
Згасне образ у пам'яті. Відпускай
Мене від себе і навпаки.
Це вирок для нас обох, це урок -
Старанно його вивчай.
Дякую, що тебе в мене не було.
Дякую.
І прощавай.

2

Моя лабіринтова пам'ять
Особисте прокляття.
Сум'яття
Знов не дає мені спати
Без віри і без спокути -
Як мені бути?
Як забути
Все, що колись мало значення,
Приховані сенси, призачення.
Як відчинити ці грати і вийти на волю?
Де спасіння від болю?
Як знайти в царстві мертвих
Бодай
Краплинку живого?
Як у вакуумі зробити ковток повітря?
Я не хочу нічого бачити.
Я не хочу нікого чути.
Я. Не. Хочу.
Я заблукала у власному лабіринті
І втопилася в пам'яті.

3

Свій "Привіт" я проковтнула на півслові
Повз пройшла, неначе так і треба.
Ми з тобою більше не знайомі,
Поодинці ходимо під небом.

Не впізнав -- а може то й на краще,
Що в минуле зачинились двері.
Вже кохання, сотню зим пропаще,
Загоїлось десь у підребер'ї.

Не горить і навіть не жевріє,
Попіл розметало східним вітром,
Попелище травами рясніє
Під новітніх днів яскравим світлом.

Наша зустріч - прикре співпадіння.
Ми - не друзі й навіть не знаомі.
Нам ходити й далі поодинці
І "Привіт" ковтати на півслові.

@темы: нелюбови-нелюбовушки, оригінальна творчість