Перманентно офигевший Пушок
На артеріях вулиць вайлуваті КАМАЗи утворюють тромби.
Місто паралізовано, місту потрібен лікар.
Тут щовечора як не виразка, то жорстка мігрень,
Так починається ніч. Так вщухає втомлений день.
Залиті дощами передзимними, вітрами пронизані,
Ліхтарі над дорогами конають помалу, агонізуючи іскрами.
Асфальт, просочений бідами й щастям городян випадкових,
Прокреслює смугу тріщинами, проводжає тебе додому.
Ти не можеш ніяк зрозуміти, хто ти: бранець або обранець.
Зміїне кубло провулків закрутилось навколо ніг.
Але ти блукаєш самотньо, наче чужинець-засланець,
Шукаючи прихисток, марнуєш за роком рік.
Навколо тебе ніжні невинні агнці,
А роздивишся - знову лиса, вовк, ведмідь.
Вкотре вистукують ритм нервовий пальці.
Знову в кишенях не золото, а звичайнісінька мідь.
Ти приходиш додому, ти скидаєш маску і одяг.
Цьому місту потрібен лікар, ніяк не ти.
Складаєш у сумку ковдру й квиток на потяг.
Знов вигнанець. Знов палають позаду твої мости.
Місто паралізовано, місту потрібен лікар.
Тут щовечора як не виразка, то жорстка мігрень,
Так починається ніч. Так вщухає втомлений день.
Залиті дощами передзимними, вітрами пронизані,
Ліхтарі над дорогами конають помалу, агонізуючи іскрами.
Асфальт, просочений бідами й щастям городян випадкових,
Прокреслює смугу тріщинами, проводжає тебе додому.
Ти не можеш ніяк зрозуміти, хто ти: бранець або обранець.
Зміїне кубло провулків закрутилось навколо ніг.
Але ти блукаєш самотньо, наче чужинець-засланець,
Шукаючи прихисток, марнуєш за роком рік.
Навколо тебе ніжні невинні агнці,
А роздивишся - знову лиса, вовк, ведмідь.
Вкотре вистукують ритм нервовий пальці.
Знову в кишенях не золото, а звичайнісінька мідь.
Ти приходиш додому, ти скидаєш маску і одяг.
Цьому місту потрібен лікар, ніяк не ти.
Складаєш у сумку ковдру й квиток на потяг.
Знов вигнанець. Знов палають позаду твої мости.