• ↓
  • ↑
  • ⇑
 
Записи с темой: оригінальна творчість (список заголовков)
21:43 

Иногда я смотрю на вот эти вот цифры в статистике по фикам и думаю "Мерлиновы ложечки, кто все эти люди, зачем вы тут, почему вы решили это прочитать, ну МерлинМерлин, может не надо, а?" Но черт, приятненько же, что мой стук маникюрами по клавиатуре кому-то нужен.

А еще я была на "Жовтневих читаннях" (опять же ложноножка шафы) и мне сказала одна там тетечка, что в прошлый раз (в прошлую пятницу на дне рождения "ЧайнойКарты") я читала так, что тетечку потом еще пару дней не покидало желание напиться. Типа у меня жизненные и грустные тексты. Нуок, чо.
Вывели с Дмитрием желаемый для меня уровень. Хочу чтоб бабки на лавочках говорили: "Отэто поначитаются всяких Щербининых, а потом замуж не хотят". Вот тогда это будет УСПЕХ.

У меня все

@темы: фикрайтерское, оригінальна творчість

12:45 

Я впізнаю тебе з-поміж тисячі спин,
Із мільйонів розпливчастих тіней.
В міріадах зірок я твій погляд знайду,
Якщо навіть їх хмари закриють.

Я розчую твій голос у гуркоті хвиль,
В завиванні північних вітрів.
Я до тебе прийду босоніж по склу,
По кризі, камінню, пустелі.

Я торкнусь тебе першим промінням весни,
Плечі ковдрою ночі накрию.
Я з тобою пройду крізь роки і сніги,
Тільки не полишай мене, милий.

@темы: оригінальна творчість, нелюбови-нелюбовушки

21:57 

И крайний. Написала ребенку стЕх. Надеюсь, ребенок не обидится

Я пам'ятаю себе в його віці:
Всі довкола дурні і нікчемні,
Я ж досягла розуміння,
Я знаю, як вірно!
Я знаю, як краще!
Не забути забрати з хімчистки
Біле пальто.
Я пам'ятаю, як все зламалось.
Не одразу - потроху
Всесвіт ламав мої списи,
Пробивав всі мої обладунки.
Зі щитом я чи на щиті
Поверталась додому
Нескорена в принципі,
Горда, що не здала позицій,
Запевняла себе, що відступ цей -
Стратегічний.
Що зараз потрібна перерва,
А потім я всім покажу.
Я пам'ятаю, як по краплині
Світ проникав у мене,
Як камінь ставав м'яким.
Тепер я дивлюсь на нього,
А бачу не хлопця зі списом
Нагостреним
Проти усього світу.
Я бачу в ньому себе.
В його маніфестах до болю знайомі
Всі ноти, всі паузи.
І тому я чекаю, як Всесвіт його поверне:
Зі щитом, чи, як більшість із нас,
На щиті

@темы: оригінальна творчість

21:49 

Я надеюсь, меня не поколотят за название

SILENCIO

Мовчи. Слова - то пусте
Лише доторк
Абеткою Морзе по тілу,
Шрифтом Брайля,
Тонким пензлем пише справжню картину,
Достеменну історію. Грає
На струнах нервових закінчень,
Piano. Ні, pianissimo
Сонату лише для двох.


Не кажи мені слів
Банальних, нікчемних.
В таку мить має значення тільки тепло долонь,
Лише подиху жар і в очах пекучий вогонь.
Лиши темряву й тишу:
Вони набагато правдивіше
Аніж днів полохливий гомін.
Я втомилась вже чути,
Я хочу тебе відчувати.

Наосліп знімаю звичну маску,
Істину п'ю з широких, жорстких долонь.
На шкірі твоїй руками шукаю зірки.
Годинник тамує секунди.
Часопростір замкнувся
Як і завжди, на тобі.

@темы: оригінальна творчість

21:44 

Понаписала тут всяческого...

Твої наді мною експерименти
Майже Філадельфійські:
Спочатку просиш, щоб зникла,
А потім дивуєшся,
Звідки у серці заліззя.


Твій метод дослідження міцності
Руйнівний. Схаменися, милий.
Збирати докупи уламки щоразу,
І зранку вдавати, що все нормально
Стає дедалі складніше.

Наші відносини - гра
"Втечи від мене, якщо зможеш".
Але ти не хочеш знати,
Що бігаємо по колу,
Не шукаючи навіть виходу.

А може вже досить експериментів,
Досить випробувань і досліджень?
Ти виграв, я визнаю поразку, добре.
Давай тепер просто жити.

@темы: нелюбови-нелюбовушки, оригінальна творчість

22:56 

Я где-то на компе похерил свой набор строчек на стЕхи, а новый такой уже не наберу, ибо все, что попадается в заявках - пи*децкая мутота.
Забиться в уголок и рыдать

@темы: оригінальна творчість, нытье

09:33 

"Точка біфуркації" (есе, 396 слів)

есе, 396 слів

@темы: оригінальна творчість

22:05 

Цвіркуни завели свою пісню,
Повний місяць у небі повис.
Морок ночі м'якими лапами
Обережно торкає карниз.

На ураз спорожнілих проспектах
Самотньо горять ліхтарі,
Посилають сигнали у космос
Від сонної неньки-Землі.

Під вікном шарудить щось тихенько
То шукає їжак у траві
Не вечерю, а тиху розраду:
Недоспані влітку сни.

@темы: оригінальна творчість

23:17 

Видали Каєві три льодинки:

Гнів, ненависть і страх,

І ось він тримає їх у тремтячих

Від холоду й болю руках.



Хотів будувати із них своє щастя,

Складати, неначе з цеглин.

Але праці його плоди раз по разу

Обертались на бруд і пил.



Навчили Кая трьом молитвам:

Омані, образі й брехні

Молився щоночі, але наче леза

Покраяли серце вони.



Дали в дарунок трьох дивних коней:

Заздрощі, ревнощі й лінь.

Але коні ніяк не хотіли Кая

В щасливу нести далечінь.



Отак і блукає, не знає відради,

Шлях до щастя шукає знов.

Багато чого Каєві дали.

Забули лише про любов

@темы: оригінальна творчість

19:58 

Згадай мене.
Я - тінь всіх тих ночей,
Що не доспав ти, марячи в пітьмі.
Я - шелест листя молодого навесні,
Я - недоспівані обірвані пісні.

Згадай мене.
Я - той лютневий шторм,
Я - чорне небо, дикий гуркіт хвиль.
І я ж мовчання, зморене й сумне.
Я - тиша. Я - серпневий штиль.

Впізнай мене.
Без фото, без імен, на дотик
У відлунні пустоти.
Я - відчайдушний крик на перехресті днів.
Я - всі години у полоні самоти.

Впізнай мене,
Далеку і чужу, мов сніг північний,
Мов небачені світи.
Впізнай мене і нагадай мені.

Бо я давно забула, хто є ти.

@темы: оригінальна творчість

10:33 

Віра у людство слабшає
Пропорційно намотаним
На ноги кілометрам
У чіткій відповідності до
Чисел у паспорті.
Не так радо погоджуєшся
На побачення,
Бо пригадуєш,
Що цей симпатяга навпроти
Може бути черговим тираном
Або алкоголіком, бабієм,
Або й взагалі флеш-рояль.
Починаєш своє пильнувати,
Бо порядні пані і божі кульбабки
Не прогавлять слушної миті
Хворобливо тремтячу руку
Запустити до тебе в кишеню
За останньою кровною сотнею.
Емоції спрощені, відносини
Деградували до рівня бартеру:
Я тобі, ти мені - не боляче,
Розрахунок точний, все вигідно,
Але бридко. Від себе і від тих,
З ким рахуєте, з ким відмітки у розкладі ставите.
І ніхто навіть не здогадається,
Як болить, завиває, крається.
І ніхто навіть не спитає:
Як тобі засинати ночами?
Як не страшно тобі знову й знову
Відкривати душу бодай
На ширину розмови?
І чому після всіх поразок
Ти ще не полишаєш спроби
Віднайти серед сірості й бруду
Розраду? Надію? Любов?

@темы: это не сказка такая, это жизня такая, оригінальна творчість

07:18 

Ночные стехопейсания

Здається, моє призначення -
Бути
Запорукою добрих твоїх ранків;
Заціловувати найдрібніші ранки,
Не чекаючи винагороди,
Просто так, за вдоволений погляд,
Наче в кота.

І так за роком рік:
Крутитися кішкою біля твоїх ніг,
Їсти й пити з твоїх долонь,
І врешті-решт визнавати солодким такий полон,
У якому відчинені усі двері:
Як хочеш - йди,
Як хочеш - лишись.

Можеш не прибирати слідів
Доторків, слів, почуттів.
Неможливо ранити того,
Хто настільки тебе полюбив.
Неможливо обпекти серце,
В якому палає жар,
Але знаєш, воно все одно кришталь,
Як тримаєш - тримай обережно.

Як розіб'єш - то бий на дрібні друзки,
Щоб повторів вже не хотіли
Ні я,
Ні ти.

А поки тримаєш - не бійся нічого.
Спи собі до світанку
І пам'ятай: я назавжди залишусь
Запорукою твоїх добрих ранків

@темы: оригінальна творчість

18:23 

Шутка про "заплакала спилка письменныкив" оказалась нихрена не шуткой.
Потому что в шесть утра я выложила пейзажник на фейсик.
В два часа дня мне позвонила одна там Алена (нынешняя фаворитка Кулика, который таки весомый голос в местной СП) и

И она забрала мой пейзажник в Альманах "Степ". Прям вот заставила в телефон ей продиктовать данные.
И ближе к ночи прислала смску на мессенджер, что (цитирую) "Твой стих будет в Альманахе, с рубрике "Ридный край". Там всего три стиха: твой, Миколи Братана и Валерия Кулика. Вот как-то так". И я немного подожуел. Потому что Микола Братан (ныне покойный) - это светило литературы областного значения и круче него ну только яйца дрозда, риалли. Если что конкурс в библиотеке именно его имени, агада. Заслуженный деятель, неоценимый вклад в развитие и прочаяпрочая (мне лень нести выдержки из гугла). Кулик - следующая после Братана по весомости единица в Херсонской литературе (далее на подходе пляшут Кичинский, Загороднюк етс). И я прям слышала как во время нашего с Аленой разговора где-то на заднем плане Кулик вещал "Пейзажник беремо. Дуже ладненький вийшов".
Масштаб трагедии. В рубрике Братан, Кулик И Я ТАКОЙ ПОСТОЯТЬ ПОДОШЕЛ СОБАКА СУТУЛАЯ ЛЯЛЯЛЯ.

И С такой: "А я тебе что говорил. Вот написала позитивное - и сразу в печать пошло!" И ничего что Кулик мне еще в прошлом декабре на книжной выставке сказал, что неплохо бы меня такую где-то напечатать. И на библиотеке, где в жюри был, повторился и даже пытался у них одолжить пару моих текстов. И в Каховке у нас с Аленой этой был разговор о том, чтобы какой-то мой текст забрать на СТЕП. А то, что зашел именно пейзажник - ну так я же шутила про "заплакала спилка письменныкив". Вот эта самая спилка долго не плакала, а сразу позвонила.

А вообще это мрзд говорит: "Щербинина, харэ выкобениваться с сопельными верлибрами, пейши пейзажники, печатай панятные книжки." Но классическая рифма (точнее недоклассическая недорифма) вынула из меня душу, я убила на этот стех два часа (когда такое было? никогда такого не было) и чота второй раз не хочу. Буду дальше верлибровать сопли и чепятать сезон. Прорыв семестра для меня на этом считается свершенным.

@темы: оригінальна творчість

21:59 

Оптом два стеха (один ночью перед сном, второй - вечерком после работы)

Стех первый, страдательный

Стех

Стех второй, внезапно позитивненький пейзажник с почти точной классической рифмой. Я прям слышу, как за мной заплакала спилка письменныкив.

читать дальше

@темы: оригінальна творчість

21:54 

Преамбула. Как-то на работе я перлась курить и меня тормознул Петрович. Он так-то у меня в другах на фейсике иоказывается почитывает стЕхи. Устроил мне долгую лекцию про то, что чувственная составляющая это хорошо но где же рифма. Я постаралась не изобразить фейспалм, и посоветовала погуглить что есть верлибр. Но поскольку сегодняшние маневры меня расстроили до седых волос, а намек на классическую рифму был воспринят как вызов... То... я опять ныл в текстовом режиме

собсно стих

@темы: С, оригінальна творчість, это не сказка такая, это жизня такая

20:40 

А теперь о грустном. Ехала на встречу к Дмитрию - встретила ЧВФ на остановке. А у меня как раз играла грустная песенка из последней серии ФЛЭШа. Ну все, пипец песенке, теперь она ЧВФ-овская. ТОлько вчера скачала, первый раз на улицу ее вывела - и на тебе. Нет бы чему-то другому, затертому до дыр играть, где поплясали другие люди и сюжеты

Ч: привет
Я: Привет. как оно?
Ч: кошмар. сессия. третий раз за сегодня в академию еду.
Я: ммм... э... О! Шестерка! извини, я опаздываю.

Что самое интересное - тупо нихрена. у меня. отгорело. В связи с чем всю дорогу до ЦУМа (где Дмитрий назначил встречу) пейсала стЕх
Оно сырое и нередаченное, но пусть поваляется

читать дальше

почти все теги прилепить надо. аж в шоке. вот что ЧВФ проклятущий делает

@темы: нелюбови-нелюбовушки, нытье, оригінальна творчість, это не сказка такая, это жизня такая

10:21 

И со всем этим я совершенно забыл принести сюда стЕх



INSOMNIA

@темы: оригінальна творчість

22:39 

Ой, а кто это полез в фэнтезийный конкурс?

Да это же я, блть.
Но! Тут даже С сказал, что дело серьезное. Первое и основное, что скромно указано в самом конце объявления о конкурсе: 20 лучших рассказов будет издано настоящей книжкой. и первые три места даже с денежным призом, ага да.

Глупые тюлени читают условия с конца. Глупые тюлени должны страдать.

Потому что 7500 словьев.
Потому что лучше новая раса, чем пляски на уже существующей. Ну точнее сферические эльфы в вакууме, канешна, имеют право на жизнь, но текст с новыми расами (не эльф-орк-ситх и прочее неподобство из существующих эпосов, франшиз и прочая), а совершеннейшее новье. Потому что не попаданцы, а сразу все действие в новом мире. Потому что чем меньше традиционной физики, тем лучше.
И вот блть начала я отбрасывать жанры. Эпическое фэнтези - это не ко мне, мой внутренний ДжорджМартин не вложится в 7500 словьев. Не космофэнтези потому что ну нахер эти бластеры да лазеры, не могу я в него. Мальчики могут, а я не могу. Печаль. Не дарк-фэнтези, потому что всеумерли мне хватило на зфб, да и вообще, дарк-жанр у меня кольцуется в голове вокруг сезона, а слить свое солнышко на конкурс я не хочу. Не юмористическое фэнтези потому что мне на этой ниве хватило попаданца, да и юмор у меня сомнительный. Да и тем более потянет опять в какие-то гравицаппы. Плавали, знаем.

Ну и остается... А остается суть какая-то херня, не поддающаяся трактовке и трудноопределимая в плане жанровой принадлежности. Но идея сука хороша.
Это с учетом того, что я в обед почти отчаялся и готов был лезть на стену и даже упасимерлин в заявки фикбука, просеяв ситом по ориджиналам и фэнтези. А потом ляпнула С-у, что в голове у меня ничегошеньки нетути.
С: что прям вообще нничегошеньки.
Я: да я бы сказала нихуяшеньки. Ладно, чтоб ты понимал: у меня в голове при мысли об этом конкурсе начинает плясать мальчик с головой оленя. Ну, как минотавр, только не бык, а олень.
С: а чо. прикольно, нешаблонно.
Можно было поржать и разойтись, но...
Я за 40 минут пути домой придумал имена, условно поделил народ на расы (точнее, роды-виды), выстроил иерархию (для воинственного рода) и зачаточные религиозные убеждения (для мирного рода).

И это все ради 7500 словьев!!!
Одно утешает, что по условиям конкурса текст впоследствии МОЖЕТ стать частью другого текста. Так что если сильно укурит - можно и развить.

@темы: оригінальна творчість

00:35 

Что еще делать, когда ждешь мужа из гаража, а завтра "шафа"? СтЕхи пейсать, что ж еще.
Я бесталанно пляшу на символике, на сей раз опять зацепилась за уробороса. И зацеплюсь еще не раз походу. Очень уж он мне нравится. Или найти уже другой любимый образ для того, чтоб на нем плясать? Хмммм.

тык

С? Какой С? Он тут не пробегал, вышовышовы.

@темы: оригінальна творчість

16:56 

Хотілось курити...

Хотілось курити
Дихати в небо димом
Вбивати в собі весну
Труїти кров тихим сумом
Змусити серце не битися
Змусити мізки не думати
І в жодному разі на тебе
Холодного
Не дивитися.
Льодинки в погляді
Трохи тремтячи руки
Вбивали мене
Як завжди, ти знаєш
Байдужістю
А зовсім недавно
Все було добре, пригадуєш?
Грілись в обіймах,
Очі від щастя мружили.
Промайнуло, втекло
Слідів навіть не відшукати
Тільки пам'ять дурна
Накидала в череп монеток
Щоб повертатись вночі,
Дурманом спогадів кутати
Де я знов схибила?
Навіщо знов захотіла кохати?
Ти не скажеш,
Лиш губи у тоненьку нитку
Стиснеш, як завжди,
Може прощальним жестом
Відпустиш мене і підеш,
Куди там тобі треба.
А мені як завжди -
Труїти кров флешбеками
Вбивати в собі весну
Дихати в небо димом.

@темы: оригінальна творчість, С

Иероглифы На Полях

главная